Щоденник миколки синицина носов николай николаевич
Малював АНАТОЛІЙ ВАСИЛЕНКО
Перекладено за виданням: Николай Носов, Собрание сочинений в трех томах, т. І, «Детская литература», М., І968.
ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА
У мене сьогодні дуже радісний день: заняття в школі закінчились, і я перейшов до наступного класу з самими п’ятірками.
Завтра починаються канікули. Я задумав під час канікул вести щоденник. Мама сказала, що подарує мені вічну ручку, якщо я вестиму щоденник акуратно. Я купив товстий загальний зошит у синій обкладинці і поклав собі акуратно записувати в цей зошит різні цікаві випадки.
Тільки-но трапиться щось цікаве, я відразу й запишу.
Крім того, записуватиму свої думки. Думатиму про різні речі, і тільки-но спаде щось гарне на думку, я теж запишу.
Сьогодні ще нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що не було.
Сьогодні також іще нічого цікавого не трапилось. І думок ніяких не було. Певно, це тому, що я весь вільний час грався у дворі з хлопцями і мені ніколи було думати.
Ну нічого. Почекаю до завтра. Може, завтра буде що-небудь цікаве.
Сьогодні знову нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що чомусь не було. Прямо не знаю, про що писати! Може, мені просто вигадати що-небудь і написати? Але ж це не годиться — в щоденникові писати вигадки. Коли вже щоденник, то треба, щоб усе була правда.
Сьогодні у нас був збір ланки. Наш ланковий Юрко Кусков сказав:
— Хлопці, ось уже почалося літо, і нас відпустили на канікули. Деякі з нас, може, думають, що влітку нічого робити не треба, лише гуляти, але це неправильно. Піонери навіть і влітку не припиняють своєї роботи, щоб не марнувати часу. Нумо придумаймо на літо якусь цікаву роботу і виконуватимемо її всією ланкою.
Ми всі замислились і стали придумувати на літо роботу. Спочатку ніхто нічого не міг придумати, потім Віталик Алмазов сказав:
— Хлопці, у нас при школі є дослідний город. Може, нам на городі працювати?
— Запізнилися: вже цю роботу друга ланка захопила. Вони вже посадили огірки, і помідори, і гарбузи.
— Тоді садімо дерева в шкільному саду, — запропонував Євгенко Шемякін.
— Спохопився! — каже Юрко. — Дерева треба напровесні саджати. І до того ж у нас усі дерева вже посаджено. Більше саджати ніде.
— Нумо всією ланкою збирати поштові марки, — сказав Федько Овсянииков. — Я дуже люблю збирати марки.
— Марки кожен окремо може збирати, а для ланки це не робота, — відповів Юрко.
— А то є ще така робота: збирати обгортки з цукерок, — сказав Гриць Якушкін.
— Іще що вигадаєш! — відповів Павлик Грачов. — Ти ще скажеш — збирати сірникові коробки! Яка від цього користь? Треба таку роботу, щоб користь була.
Ми знову посилено думали, але більше нікому нічого на думку не спадало. Юрко сказав, щоб ми ще поміркували вдома, а тоді зберемось і обговоримо, які в кого будуть пропозиції.
Вдома я не відразу став думати. Спершу я погуляв у дворі з хлопцями, потім пообідав, потім ще трішечки погуляв, потім повечеряв і ще капелинку погуляв. Тоді повернувся додому і взявся писати щоденник.
Тут мама сказала, що вже спати час, й аж тоді я згадав, що мені треба подумати про роботу влітку. Я вирішив, що думати не обов’язково сидячи. Думати можна й лежачи. Зараз я роздягнуся, ляжу в постіль і думатиму.
Учора я ліг у постіль і став думати. Але замість того, щоб думати про роботу, я чомусь розмірковував про моря та океани: про те, які. в морях водяться кити й акули, чому кити такі великі, і що було б, якби кити водились на суші і ходили вулицями, і де б ми жили, коли б який-небудь кит зруйнував наш будинок. Тут я помітив, що думаю не про те, і відразу ж забув, про що треба думати, і задумався чомусь про коней та віслюків: чому коні великі, а віслюки маленькі, і що, можливо, коні — не те ж, що й віслюки, тільки великі; чому в коней та віслюків по чотири ноги, а в людей лише по дві, і що було б, якби у людини було чотири ноги, як у віслюка, — була б вона тоді людиною чи тоді вона була б уже віслюком; чому віслюк маленький, а хвіст у нього великий, а слон великий, проте хвіст у нього не такий уже й великий; скільки з одного слона можна наробити коней чи хоча б віслюків, і чому в слона хобот, а в людини нема, і що було б, якби в людини був хобот.
Тут я знову помітив, що думаю не про те, і. хоч як намагався думати про справу, в голову лізла сама нісенітниця. Виявляється, у мене якась уперта голова: коли мені треба думати про одне, вона обов’язково думає про інше. Я вирішив, що з такою головою краще зовсім не думати, і швидко заснув.
Ура! Мама подарувала мені вічну ручку! Отепер я писатиму цією ручкою. Тільки от лихо: ручка є, а писати нічого! Цілу годину думав, про що писати, і нічого не придумав.
Але ж я не винен, що ніяких цікавих пригод не було.
Сьогодні вранці я вийшов на вулицю, дивлюсь — іде Гриць Якушкін. Я питаю його:
— Я йду до школи на заняття гуртка юннатів.
— Візьми мене з собою.
Пішли ми разом і по дорозі зустріли Юрка Кускова. Він також ішов на заняття гуртка юннатів. Коли всі юннати зібрались, наша вчителька Ніна Сергіївна, яка керує гуртком юннатів, повела нас у сад і стала показувати, як побудована квітка рослин. Виявляється, у квітці є тичинки з пилком, і ось коли цей пилок потрапляє з квітки на квітку, то з такої запиленої квітки утворюється плід, а якщо пилок на квітку не потрапляє, то з неї ніякого плоду не буде. Різні комахи сідають на квіти, пилок прилипає до них, і вони його переносять з квітки на квітку. Отже, комахи допомагають збільшувати врожай, бо коли б вони пилку не переносили, то плоди не утворювалися б.
Над усе урожай збільшують бджоли, бо вони збирають на квітах мед і цілими днями літають з квітки на квітку. Тому повсюди треба ставити пасіки.
Після заняття гуртка юннатів Юрко скликав збір ланки і спитав, хто що придумав. Виявилося, що ніхто з хлопців нічого не придумав. Юрко наказав, щоб ми ще гарненько подумали, і вже хотів закрити збір ланки, аж тут обізвався Гриць Якушкін:
— Зробімо вулик і будемо розводити бджіл.
Ми всі зраділи. Нам сподобалася ця пропозиція.
— По-моєму, це діло добре, — сказав Юрко. — Бджоли приносять велику користь: вони не тільки роблять мед, а й допомагають збільшувати врожай.
Щоденник Миколки Синицина
Скачать книгу в формате:
Аннотация
ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА
Повість та оповідання
Малював АНАТОЛІЙ ВАСИЛЕНКО
Перекладено за виданням: Николай Носов, Собрание сочинений в трех томах, т. І, «Детская литература», М., І968.
ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА
У мене сьогодні дуже радісний день: заняття в школі закінчились, і я перейшов до наступного класу з самими п’ятірками.
Завтра починаються канікули. Я задумав під час канікул вести щоденник. Мама сказала, що подарує мені вічну ручку, якщо я вестиму щоденник акуратно. Я купив товстий загальний зошит у синій обкладинці і поклав собі акуратно записувати в цей зошит різні цікаві випадки.
Тільки-но трапиться щось цікаве, я відразу й запишу.
Крім того, записуватиму свої думки. Думатиму про різні речі, і тільки-но спаде щось гарне на думку, я теж запишу.
Сьогодні ще нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що не б.
Отзывы
Популярные книги
В моем мире живут оборотни. Об этом мало кто знает, но мне, к сожалению, данный факт известен. И н.
Шепот в темноте
Первая часть I Был холодный ясный апрельский день, и часы пробили тринадцать. Уткнув подбородок в.
Снежным. не отказывали. Не смели. И если взгляд холодных глаз останавливался на девушке или женщ.
Любовница
Зои Сагг Девушка Online Я посвящаю эту книгу всем, кто сделал ее появление реальностью. Всем, к.
Девушка Online
Дуглас Адамс Автостопом по Галактике (сборник) Автостопом по Галактике Посвящается Джонни Б.
Автостопом по Галактике (сборник)
Скажите, вы готовы работать за бесплатно? Вкалывать на известную корпорацию без праздников и выходны.
Темный Травник
Дорогие читатели, есть книги интересные, а есть — очень интересные. К какому разряду отнести «Щоденник Миколки Синицина» Носов Николай Николаевич решать Вам! Удивительно, что автор не делает никаких выводов, он радуется и огорчается, веселится и грустит, загорается и остывает вместе со своими героями. Отличный образец сочетающий в себе необычную пропорцию чувственности, реалистичности и сказочности. Развязка к удивлению оказалась неожиданной и оставила приятные ощущения в душе. С помощью описания событий с разных сторон, множества точек зрения, автор постепенно развивает сюжет, что в свою очередь увлекает читателя не позволяя скучать. Создатель не спешит преждевременно раскрыть идею произведения, но через действия при помощи намеков в диалогах постепенно подводит к ней читателя. Обращает на себя внимание то, насколько текст легко рифмуется с современностью и не имеет оттенков прошлого или будущего, ведь он актуален во все времена. Существенную роль в успешном, красочном и динамичном окружающем мире сыграли умело подобранные зрительные образы. Гармоничное взаимодоплонение конфликтных эпизодов с внешней окружающей реальностью, лишний раз подтверждают талант и мастерство литературного гения. Основное внимание уделено сложности во взаимоотношениях, но легкая ирония, сглаживает острые углы и снимает напряженность с читателя. Данная история — это своеобразная загадка, поставленная читателю, и обычной логикой ее не разгадать, до самой последней страницы. «Щоденник Миколки Синицина» Носов Николай Николаевич читать бесплатно онлайн приятно и увлекательно, все настолько гармонично, что хочется вернуться к нему еще раз.
Новинки
Это не обычный сборник афоризмов, где они сваливаются на полки обозначенных авторов или тем. Смысл.
Супер сборник. Dum spiro spero
Это не обычный сборник афоризмов, где они сваливаются на полки обозначенных авторов или тем. Смысл.
Щоденник Миколки Синицина — Носов Николай Николаевич — Страница 1
ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА
Повість та оповідання
Малював АНАТОЛІЙ ВАСИЛЕНКО
Перекладено за виданням: Николай Носов, Собрание сочинений в трех томах, т. І, «Детская литература», М., І968.
ЩОДЕННИК МИКОЛКИ СИНИЦИНА
У мене сьогодні дуже радісний день: заняття в школі закінчились, і я перейшов до наступного класу з самими п’ятірками.
Завтра починаються канікули. Я задумав під час канікул вести щоденник. Мама сказала, що подарує мені вічну ручку, якщо я вестиму щоденник акуратно. Я купив товстий загальний зошит у синій обкладинці і поклав собі акуратно записувати в цей зошит різні цікаві випадки.
Тільки-но трапиться щось цікаве, я відразу й запишу.
Крім того, записуватиму свої думки. Думатиму про різні речі, і тільки-но спаде щось гарне на думку, я теж запишу.
Сьогодні ще нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що не було.
Сьогодні також іще нічого цікавого не трапилось. І думок ніяких не було. Певно, це тому, що я весь вільний час грався у дворі з хлопцями і мені ніколи було думати.
Ну нічого. Почекаю до завтра. Може, завтра буде що-небудь цікаве.
Сьогодні знову нічого цікавого не трапилось. Думок теж поки що чомусь не було. Прямо не знаю, про що писати! Може, мені просто вигадати що-небудь і написати? Але ж це не годиться — в щоденникові писати вигадки. Коли вже щоденник, то треба, щоб усе була правда.
Сьогодні у нас був збір ланки. Наш ланковий Юрко Кусков сказав:
— Хлопці, ось уже почалося літо, і нас відпустили на канікули. Деякі з нас, може, думають, що влітку нічого робити не треба, лише гуляти, але це неправильно. Піонери навіть і влітку не припиняють своєї роботи, щоб не марнувати часу. Нумо придумаймо на літо якусь цікаву роботу і виконуватимемо її всією ланкою.
Ми всі замислились і стали придумувати на літо роботу. Спочатку ніхто нічого не міг придумати, потім Віталик Алмазов сказав:
— Хлопці, у нас при школі є дослідний город. Може, нам на городі працювати?
— Запізнилися: вже цю роботу друга ланка захопила. Вони вже посадили огірки, і помідори, і гарбузи.
— Тоді садімо дерева в шкільному саду, — запропонував Євгенко Шемякін.
— Спохопився! — каже Юрко. — Дерева треба напровесні саджати. І до того ж у нас усі дерева вже посаджено. Більше саджати ніде.
— Нумо всією ланкою збирати поштові марки, — сказав Федько Овсянииков. — Я дуже люблю збирати марки.
— Марки кожен окремо може збирати, а для ланки це не робота, — відповів Юрко.
— А то є ще така робота: збирати обгортки з цукерок, — сказав Гриць Якушкін.
— Іще що вигадаєш! — відповів Павлик Грачов. — Ти ще скажеш — збирати сірникові коробки! Яка від цього користь? Треба таку роботу, щоб користь була.
Ми знову посилено думали, але більше нікому нічого на думку не спадало. Юрко сказав, щоб ми ще поміркували вдома, а тоді зберемось і обговоримо, які в кого будуть пропозиції.
Вдома я не відразу став думати. Спершу я погуляв у дворі з хлопцями, потім пообідав, потім ще трішечки погуляв, потім повечеряв і ще капелинку погуляв. Тоді повернувся додому і взявся писати щоденник.
Тут мама сказала, що вже спати час, й аж тоді я згадав, що мені треба подумати про роботу влітку. Я вирішив, що думати не обов’язково сидячи. Думати можна й лежачи. Зараз я роздягнуся, ляжу в постіль і думатиму.
Учора я ліг у постіль і став думати. Але замість того, щоб думати про роботу, я чомусь розмірковував про моря та океани: про те, які. в морях водяться кити й акули, чому кити такі великі, і що було б, якби кити водились на суші і ходили вулицями, і де б ми жили, коли б який-небудь кит зруйнував наш будинок. Тут я помітив, що думаю не про те, і відразу ж забув, про що треба думати, і задумався чомусь про коней та віслюків: чому коні великі, а віслюки маленькі, і що, можливо, коні — не те ж, що й віслюки, тільки великі; чому в коней та віслюків по чотири ноги, а в людей лише по дві, і що було б, якби у людини було чотири ноги, як у віслюка, — була б вона тоді людиною чи тоді вона була б уже віслюком; чому віслюк маленький, а хвіст у нього великий, а слон великий, проте хвіст у нього не такий уже й великий; скільки з одного слона можна наробити коней чи хоча б віслюків, і чому в слона хобот, а в людини нема, і що було б, якби в людини був хобот.
Тут я знову помітив, що думаю не про те, і. хоч як намагався думати про справу, в голову лізла сама нісенітниця. Виявляється, у мене якась уперта голова: коли мені треба думати про одне, вона обов’язково думає про інше. Я вирішив, що з такою головою краще зовсім не думати, і швидко заснув.
Ура! Мама подарувала мені вічну ручку! Отепер я писатиму цією ручкою. Тільки от лихо: ручка є, а писати нічого! Цілу годину думав, про що писати, і нічого не придумав.
Але ж я не винен, що ніяких цікавих пригод не було.
Сьогодні вранці я вийшов на вулицю, дивлюсь — іде Гриць Якушкін. Я питаю його:
— Я йду до школи на заняття гуртка юннатів.
— Візьми мене з собою.
Пішли ми разом і по дорозі зустріли Юрка Кускова. Він також ішов на заняття гуртка юннатів. Коли всі юннати зібрались, наша вчителька Ніна Сергіївна, яка керує гуртком юннатів, повела нас у сад і стала показувати, як побудована квітка рослин. Виявляється, у квітці є тичинки з пилком, і ось коли цей пилок потрапляє з квітки на квітку, то з такої запиленої квітки утворюється плід, а якщо пилок на квітку не потрапляє, то з неї ніякого плоду не буде. Різні комахи сідають на квіти, пилок прилипає до них, і вони його переносять з квітки на квітку. Отже, комахи допомагають збільшувати врожай, бо коли б вони пилку не переносили, то плоди не утворювалися б.
Над усе урожай збільшують бджоли, бо вони збирають на квітах мед і цілими днями літають з квітки на квітку. Тому повсюди треба ставити пасіки.
Після заняття гуртка юннатів Юрко скликав збір ланки і спитав, хто що придумав. Виявилося, що ніхто з хлопців нічого не придумав. Юрко наказав, щоб ми ще гарненько подумали, і вже хотів закрити збір ланки, аж тут обізвався Гриць Якушкін:
— Зробімо вулик і будемо розводити бджіл.
Ми всі зраділи. Нам сподобалася ця пропозиція.
— По-моєму, це діло добре, — сказав Юрко. — Бджоли приносять велику користь: вони не тільки роблять мед, а й допомагають збільшувати врожай.